Castarot
Музика

Про Castarot

Сайт таро 23 мовами. Кілька читців, одна колода Rider–Waite із 78 карт, і кожен читець окремо пам'ятає, які карти випадали тобі саме з ним. Далі про те, як усе влаштовано і що сайт зберігає, включно з тим, чого він не вміє.

Як це працює

Як тягнуть карти

Карти витягують навмання з усіх 78, і кожна має приблизно чотири шанси з десяти лягти перевернутою. Розклад фіксується раніше, ніж написано бодай слово. Читець отримує результат, а не підбирає карти під історію.

Хто пише тлумачення

Мовна модель, яка дотримується обмежень, прописаних окремо для кожного читця. Більшість із них — заборони: жодних дат, жодних прогнозів про те, що зробить інша людина, жодного пом'якшення справжньої ціни, жодних списків рівно з трьох пунктів. У кожного читця є ще й власний перелік відмов, викладений на його сторінці.

Що таке ця пам'ять насправді

Зберігаються лише карти, які випадали більше одного разу в того самого читця. Коли така карта повертається, читець називає, де вона лежала минулого разу і чи була пряма, чи перевернута. Він пам'ятає карти, а не твої слова. Інший читець — інша пам'ять.

Що зберігається і як довго

Випадковий ідентифікатор
Зберігається у файлі cookie у твоєму браузері й потрібен лише для того, щоб пов'язати твої розклади між собою. Ні імені, ні електронної пошти, ні будь-чого іншого, що вказує на тебе.
Карти, що тобі випали
Назва, позиція, положення. Це зберігається довгостроково, бо це і є сама пам'ять. Якщо її видалити, функції не стане.
Твоє питання і текст тлумачення
Через 180 днів їх очищає завдання, яке запускається щоночі. Рядок у базі лишається, запис про карти не зачіпається.

Це не формулювання для краси. Завдання встановлене на сервері й перевірене на записі, який навмисно зістарили до 200 днів: питання і текст тлумачення очистилися, а запис про карти вцілів.

Чого сайт не може

Звідки ілюстрації карт

78 ілюстрацій узято з колоди Rider–Waite 1909 року, яку намалювала Pamela Colman Smith (1878–1951). Від її смерті минуло понад сімдесят років, тож у США, ЄС і Японії колода перебуває в суспільному надбанні. Ліцензійну позначку кожного окремого файлу перевірено на Wikimedia Commons. В оригінальних сканах обрізано зовнішню облямівку й смугу з назвою, а зверху накладено один шар тонування, щоб вони пасували до рамки. Рамку, банер і сорочку карт зроблено тут. Портрети читців узято з картин, що є суспільним надбанням: це кілька декоративних панно Мухи (1860–1939), а також Copernicus Матейка (1873), The Alchymist Райта (1771) і The Crystal Ball Вотергауза (1902). Їхні ліцензійні позначки теж перевірено по одній на Wikimedia Commons, а самі зображення обрізано й тоновано під решту оформлення.

Хто це зробив

Сайт зробила одна людина, а не компанія. Рамку карт, персонажів-читців у тому вигляді, як їх написано, і тексти створено тут.