Castarot
Музика

Про Castarot

Сайт таро 23 мовами. Кілька читців, одна колода Rider–Waite із 78 карт, і кожен читець окремо пам'ятає, які карти випадали тобі саме з ним. Далі про те, як усе влаштовано і що сайт зберігає, включно з тим, чого він не вміє.

Як це працює

Як тягнуть карти

Карти тягнуться навмання з усіх 78, і кожна має приблизно чотири шанси з десяти лягти перевернутою. Розклад фіксується раніше, ніж написано бодай слово. Читець отримує результат, а не підбирає карти під історію.

Хто пише тлумачення

Мовна модель у межах обмежень, прописаних окремо для кожного читця. Більшість із них заборони: жодних дат, жодних прогнозів про те, що зробить інша людина, жодного пом'якшення справжньої ціни, жодних списків рівно з трьох пунктів. У кожного читця є ще й власний перелік відмов, викладений на його сторінці.

Що таке ця пам'ять насправді

Зберігаються лише карти, які випадали більше одного разу в того самого читця. Коли така карта повертається, читець називає, де вона лежала минулого разу і чи була пряма, чи перевернута. Він пам'ятає карти, а не твої слова. Інший читець означає іншу пам'ять.

Що зберігається і як довго

Випадковий ідентифікатор
Зберігається у файлі cookie у твоєму браузері й потрібен лише для того, щоб пов'язати твої розклади між собою. Ні імені, ні email, ні чогось іншого, що вказує на тебе.
Карти, що тобі випали
Назва, позиція, положення. Це зберігається довгостроково, бо це і є сама пам'ять. Якщо її видалити, функції не стане.
Твоє питання і текст тлумачення
Очищаються через 180 днів завданням, яке запускається щоночі. Рядок у базі лишається, запис про карти не зачіпається.

Це не формулювання для краси. Завдання встановлене на сервері й перевірене на записі, який навмисно зістарили до 200 днів: питання і текст тлумачення очистилися, а запис про карти вцілів.

Чого сайт не може

Звідки ілюстрації карт

78 ілюстрацій узято з колоди Rider–Waite 1909 року, яку намалювала Pamela Colman Smith (1878–1951). Від її смерті минуло понад сімдесят років, тож у США, ЄС і Японії колода перебуває в суспільному надбанні. Ліцензійну позначку кожного окремого файлу перевірено на Wikimedia Commons. В оригінальних сканів обрізано зовнішню облямівку й смугу з назвою, а зверху накладено один шар тонування, щоб вони пасували до рамки. Рамку, банер і сорочку карт зроблено тут. Портрети читців узято з картин, що є суспільним надбанням: це кілька декоративних панно Мухи (1860–1939), а також Copernicus Матейка (1873), The Alchymist Райта (1771) і The Crystal Ball Вотергауза (1902). Їхні ліцензійні позначки теж перевірено по одній на Wikimedia Commons, а самі зображення обрізано й тоновано в тон решті.

Хто це зробив

Сайт зробила одна людина, а не компанія. Рамку карт, характери читців, якими вони прописані в тексті, і самі тексти створено тут. Англійську, японську та китайську версії написано окремо, і жодна з трьох не є перекладом іншої. Решту мов перекладено з англійської.